1. Словник української мови в 11 томах

обвал

ОБВА́Л, у, ч.

1. Стрімке падіння великої частини грунту, гірської породи, снігу і т. ін. внаслідок зсуву, руйнування і т. ін.

Ти вмер, Густаве.. Похоронив тебе забій у грізнім гуркоті обвалу… (Сос., II, 1958, 356);

— В роки еміграції мені довелося жити в Швейцарії, там бувають снігові обвали (Гончар, II, 1959, 115);

*У порівн. Поява "Кобзаря" ще за життя Шевченка для багатьох тоді сприйнята була буквально як обвал (Тич., III, 1957, 116).

2. Купа каміння, землі, снігу і т. ін., що звалилася з гори, кручі, скелі і т. ін.

— Вже ми набрели те місце, де кам’яна постіль помостилася — крейдяний обвал (Вовчок, І, 1955, 230);

Злетів, упав гірський обвал (Перв., І, 1958, 193);

Іноді продукти вивітрювання гірських порід.. падають з гір у долини.. і утворюють так звані гірські обвали (Курс заг. геол., 1947, 79);

*Образно. Обвал страшних атак грудьми з них кожен стрів (Бажан, Вибр., 1940, 165);

*У порівн. Наче обвалом із снігових гір засипало Вітрову Балку (Головко, II, 1957, 316).

3. рідко. Частина земної поверхні з слідами відпадання, відвалювання маси землі; круча, обрив.

Тихозоров знайшов похиле узгір’я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (Донч., II, 1956, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвал — обва́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. обвал — (сніговий) лявіна, сов. лавина; Р. круча; обвалище. Словник синонімів Караванського
  3. обвал — [обвал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. обвал — -у, ч. 1》 Стрімке падіння великої частини ґрунту, гірської породи, снігу і т. ін. внаслідок зсуву, руйнування і т. ін. Обвал грошової одиниці — стрімке падіння курсу грошової одиниці щодо курсів вільно конвертованих валют. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обвал — Завала, звал Словник чужослів Павло Штепа
  6. обвал — ОБВА́Л, у, ч. 1. Стрімке падіння великої частини ґрунту, гірської породи, снігу і т. ін. внаслідок зсуву, руйнування і т. ін. Ти вмер, Густаве .. Похоронив тебе забій у грізнім гуркоті обвалу... (В. Словник української мови у 20 томах
  7. обвал — Обвалення покрівлі виробки у шахті та засипання її породою; відбувається самочинно внаслідок перевищення порогу міцності породи та шахтного кріплення під час гірничих робіт; можна викликати цілеспрямовано, напр., усуненням шахтного кріплення. Універсальний словник-енциклопедія
  8. обвал — ЗАВА́Л (нагромадження, купа чого-небудь обваленого або зваленого), ЗВА́ЛИЩЕ, ОБВА́Л, ОБВА́ЛИЩЕ, ЗАВА́ЛА розм., ЗА́ВАЛЬ збірн., розм., ЗВАЛ рідко. Словник синонімів української мови