обвалений
ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обвали́ти.
– Не вмирайте, мамо, чуєте? .. Мати .. розплющила свої великі очі, як обвалені копитом ямки на лузі з водою (Г. Косинка);
// у знач. прикм.
Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани... Вся вулиця перерита свіжими вирвами (О. Гончар);
// обва́лено, безос. пред.
В кутках із стелі звисало павутиння .. Під луткою обвалено було (А. Головко).
2. у знач. прикм. Який має сліди обвалів.
Далі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвалений — обва́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- обвалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обвалити. || обвалено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має сліди обвалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвалений — ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвали́ти. Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани… Вся вулиця перерита свіжими вирвами (Гончар, III, 1959, 377); // обва́лено, безос. присудк. сл. В кутках із стелі звисало павутиння.. Словник української мови в 11 томах