обволікатися
ОБВОЛІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ОБВОЛОКТИ́СЯ, оче́ться, док., чим.
Густо огортатися, обкутуватися з усіх боків (димом, парою і т. ін.).
Ще стрільба, і ось уже кузня обволікається димом, горить (О. Гончар);
// чим, перен., рідко. Перейматися (певним настроєм, почуттям і т. ін.).
– Так оце ти... лікуєш людей?.. А хто тебе навчив цьому? – Мама. Вони в усяких зіллях розбиралися, – обволікається повагою дівоче обличчя (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)