обвуглений
ОБВУ́ГЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до обву́глити.
2. у знач. прикм. Який має на поверхні шар вугілля, сліди горіння; обгорілий.
Хіба ж здатний обвуглений пень, що стирчить у лузі, стримати весняну повінь? (М. Руденко);
// Який згорів, перетворився на вугілля.
На столі маленька купка обвугленого лушпиння (Ю. Збанацький);
В криючих породах часто спостерігаються обвуглені залишки великих шматків кори (з наук. літ.);
// перен. Який став темним і шерхлим під дією сонця, вітру (про шкіру відкритих частин тіла).
Висхлий степ. Панська пшениця. І потріскані до крові обвуглені губи женців (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)