обгороджений
ОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обгороди́ти.
Двір добре обгороджений, що не можна зайти (з казки);
Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (І. Франко);
На горбочку, вистеленому піском і обгородженому густою дротяною сіткою, днювали індичата (Я. Гримайло).
◇ (1) Ві́тром обгоро́джений, жарт. – який не має огорожі, беззахисний.
Насті довелося попобрьохатися в снігу, доки дісталася до його хатини, що стояла вітром обгороджена, небом покрита (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)