1. Словник української мови у 20 томах

обгороджений

ОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до обгороди́ти.

Двір добре обгороджений, що не можна зайти (з казки);

Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (І. Франко);

На горбочку, вистеленому піском і обгородженому густою дротяною сіткою, днювали індичата (Я. Гримайло).

◇ (1) Ві́тром обгоро́джений, жарт. – який не має огорожі, беззахисний.

Насті довелося попобрьохатися в снігу, доки дісталася до його хатини, що стояла вітром обгороджена, небом покрита (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгороджений — обгоро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обгороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обгородити. || обгороджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обгороджений — Обгоро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. обгороджений — ОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обгороди́ти. Двір добре обгороджений, що не можна зайти (Укр.. казки, легенди.., 1957, 144); Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (Фр. Словник української мови в 11 томах