1. Словник української мови в 11 томах

обгороджений

ОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обгороди́ти.

Двір добре обгороджений, що не можна зайти (Укр.. казки, легенди.., 1957, 144);

Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (Фр., IV, 1950, 421);

На горбочку, вистеленому піском і обгородженому густою дротяною сіткою, днювали індичата (Грим., Незакінч. роман, 1962, 299).

◊ Ві́тром обгоро́джений, жарт. — який не має огорожі.

Насті довелося попобрьохатися в снігу, доки дісталася до його хатини, що стояла вітром обгороджена, небом покрита (Речм., Весн. грози, 1961, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обгороджений — обгоро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обгороджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обгородити. || обгороджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обгороджений — ОБГОРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обгороди́ти. Двір добре обгороджений, що не можна зайти (з казки); Юра вийшов на невеличку сіножать, обгороджену воринням (І. Словник української мови у 20 томах
  4. обгороджений — Обгоро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)