обдарованість
ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ності, ж.
Якість за знач. обдаро́ваний 2.
Скульптор відчув раптом, .. як уміння і обдарованість знову повертаються до нього (О. Гончар);
Природна обдарованість людини розкривається з усією повнотою лише на ґрунті життєвого досвіду в процесі суспільної діяльності (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)