обдарованість

обдаро́ваність

-ності, ж.

Якість за знач. обдарований 2).

Значення в інших словниках

1. обдарованість — обдаро́ваність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обдарованість — Якісно своєрідне сполучення здібностей, від якого залежить можливість досягнення високих результатів і виконання тої чи іншої діяльності. Виділяють загальну обдарованість і спеціальну. Загальна О. стосується всіх сторін психічного життя.  Словник із соціальної роботи
3. обдарованість — [обдарован'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. обдарованість — Індивідуальна своєрідність потенційних задатків людини, які свідчать про те, що вона може досягти значних успіхів в певній галузі діяльності, зокрема, музичній.  Словник-довідник музичних термінів
5. обдарованість — ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. обдаро́ваний 2. Скульптор відчув раптом, .. як уміння і обдарованість знову повертаються до нього (О. Гончар); Природна обдарованість людини розкривається з усією повнотою лише на ґрунті життєвого досвіду в процесі суспільної діяльності (з публіц. літ.).  Словник української мови у 20 томах
6. обдарованість — ТАЛА́НТ (видатні природні здібності людини), ХИСТ, ОБДАРО́ВАННЯ (ОБДАРУВА́ННЯ), ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ТАЛАНОВИ́ТІСТЬ, ТАЛА́Н розм., ДАРУВА́ННЯ розм., ДАР уроч., КЕБЕ́ТА розм., І́СКРА БО́ЖА розм.  Словник синонімів української мови
7. обдарованість — ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. обдаро́ваний 2. Скульптор відчув раптом, .. як уміння і обдарованість знову повертаються до нього (Гончар, Новели, 1954, 102)...  Словник української мови в 11 томах