обдарованість
ОБДАРО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. обдаро́ваний 2.
Скульптор відчув раптом, .. як уміння і обдарованість знову повертаються до нього (Гончар, Новели, 1954, 102);
Природна обдарованість людини розкривається з усією повнотою лише на грунті життєвого досвіду в процесі суспільної діяльності (Ком. Укр., 1, 1961, 50).
Словник української мови (СУМ-11)