обезглавлений
ОБЕЗГЛА́ВЛЕНИЙ, а, е, книжн.
Дієпр. пас. до обезгла́вити;
// у знач. прикм.
Перед очима [Хмельницького] стали спалені.., обезглавлені його попередники (П. Панч);
// обезгла́влено, безос. пред.
Історія кобзарства переживала різні етапи свого розвитку .. Ось, наприклад, героїчний образ кобзарів-повстанців.., яких за участь у Коліївщині безжально було обезглавлено (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)