обезглуздіти
ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм.
Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним.
– Та помовч уже, Трохиме, – не втерпіла бабуся. – .. Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)