обезглуздіти
ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним.
— Та помовч уже, Трохиме, — не втерпіла бабуся. — ..Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 84).
Словник української мови (СУМ-11)