Значення в інших словниках
-
обезглуздіти —
-ію, -ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обезглуздіти —
ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним. – Та помовч уже, Трохиме, – не втерпіла бабуся. – .. Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
обезглуздіти —
ЗДУРІ́ТИ розм. (втратити здатність ясно сприймати, розсудливо міркувати, діяти і т. ін.), ОДУРІ́ТИ розм., ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ розм., ОЧМАНІ́ТИ розм., ОЧАМРІ́ТИ розм., ОЧМАРІ́ТИ розм., ЗАЧМЕЛІ́ТИ розм., ОШАЛІ́ТИ розм., ОЧУМІ́ТИ розм., УЧА́ДІТИ (ВЧА́ДІТИ) розм.
Словник синонімів української мови
-
обезглуздіти —
ОБЕЗГЛУ́ЗДІТИ, ію, ієш, док., розм. Утратити глузд, розум; стати безглуздим, дурним. — Та помовч уже, Трохиме, — не втерпіла бабуся. — ..Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через неї обезглузділи обоє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 84).
Словник української мови в 11 томах
-
обезглуздіти —
Обезглуздіти, -дію, -єш гл. Потерять разсудокъ, ошалѣть, рехнуться. Наталка так обезглузділа, що любить запропастившагось Петра. Котл. Н. П. 374.
Словник української мови Грінченка