обезкровлювати
ОБЕЗКРО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗКРО́ВИТИ, влю, виш; мн. обезкро́влять; док., кого, що.
1. Робити безкровним (у 1 знач.); знекровлювати;
// Робити дуже блідим внаслідок утрати або відпливу крові.
Дмитро бачить, як несподівана новина обезкровлює обличчя Тура (М. Стельмах).
2. перен. Завдаючи втрат, робити слабим, знесиленим; послаблювати, знесилювати.
Бажаючи використати Святослава для підкорення Дунайської Болгарії і обезкровити взаємною боротьбою і Русь і Болгарію, візантійський уряд покликав його собі на допомогу (з навч. літ.);
// військ. Підривати боєздатність, завдаючи втрат особовому складові.
Кутузов наказав військам відходити на схід, продовжуючи в боях виснажувати і обезкровлювати противника (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)