обезкровлювати
ОБЕЗКРО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЕЗКРО́ВИТИ, влю, виш; мн. обезкро́влять; док., перех.
1. Робити безкровним (у 1 знач.); знекровлювати;
// Робити дуже блідим внаслідок утрати або відпливу крові.
Дмитро бачить, як несподівана новина обезкровлює обличчя Тура (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 781).
2. перен. Завдаючи певних утрат, робити слабим, знесиленим; послаблювати, знесилювати.
А громадянська війна 1918-1920 років надзвичайно посилила розорення країни, затримала відбудову продуктивних сил її, обезкровила найбільше саме пролетаріат (Ленін, 32, 1951, 309);
// військ. Підривати боєздатність, завдаючи втрат особовому складові.
Кутузов наказав військам відходити на схід, продовжуючи в боях виснажувати і обезкровлювати противника (Іст. УРСР, І, 1953, 403).
Словник української мови (СУМ-11)