обезправити ОБЕЗПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. обезпра́влять; док., кого, що. Зробити безправним. Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках обезправити — обезпра́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови обезправити — -влю, -виш; мн. обезправлять; док., перех. Зробити безправним. Великий тлумачний словник сучасної мови обезправити — ОБЕЗПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. обезправлять; док., перех. Зробити безправним. Словник української мови в 11 томах