обезсилений
ОБЕЗСИ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обезси́лити; знесилений.
Подільські та покутські громади не можуть допомогти собі, бо вони обдерті та обезсилені князями та боярами (І. Франко);
До решти обезсилений [Максим] приляг [приліг] до землі і лежав довго мовчки (В. Стефаник);
// у знач. прикм.
– Що ж воно в тебе, Любонько? – промовив [Роман] з співчуттям, підсвідомо торкаючись її обезсиленої руки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)