обережно
ОБЕРЕ́ЖНО.
Присл. до обере́жний.
Підходили [селяни] обережно, приглядаючись і прислухаючись – чи немає часом якоїсь пастки (А. Головко);
Всі входили в хату обережно, сиділи поважно – ніхто не всміхнеться; розмова тиха (Марко Вовчок);
Узяв [Арсен] до рук скрипку й обережно заграв (Л. Дмитерко);
Маланка .. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (М. Коцюбинський);
– Ти поговори з Лідою Шепель. Обережно, тактовно, ти знаєш – як (О. Донченко);
Він обережно відповідав на мої запитання (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)