обережно
ОБЕРЕ́ЖНО. Присл. до обере́жний.
Підходили [селяни] обережно, приглядаючись і прислухаючись — чи немає часом якоїсь пастки (Головко, II, 1957, 346);
Всі входили в хату обережно, сиділи поважно — ніхто не всміхнеться; розмова тиха (Вовчок, І, 1955, 154);
Узяв [Арсен] до рук скрипку й обережно заграв (Дмит., Розлука, 1957, 281);
Маланка.. розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі (Коцюб., II, 1955, 62);
— Ти поговори з Лідою Шепель. Обережно, тактовно, ти знаєш — як (Донч., V, 1957, 470);
Він обережно відповідав на мої запитання (Жур., Звич. турботи, 1960, 43).
Словник української мови (СУМ-11)