обживати
ОБЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що.
Освоювати нові місця, заселяючи їх і пристосовуючи для життя.
Люди освоюють, обживають цілі райони, краї, і туди завжди хтось повинен приїхати першим (А. Хорунжий);
Обжити пустелю, збудувати житло, виростити пшеницю, сад, викопати криницю, викохати дитину і навчити її корисної праці – це благородний вияв людського творчого генія (Ю. Мельничук);
// Освоюватися з незвичними умовами праці, побуту і т. ін.
Раніш ніж піднятися в космічні далі, Юрій Гагарін і Герман Титов подовгу обживали корабель (з газ.);
// Пристосовувати для життя, роблячи зручним, затишним (перев. про нове житло).
– Громадським заходом збудуємо будиночок, розіб'ємо садок... з Богом, дітки, обживати нової оселі! (Панас Мирний);
Нову хату обживали гуртом, і малеча перетягала щодня свої стружки, сіно й ряденця до іншої кімнати, щоб уповні відчути розкіш казкового дому (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)