обжинати
ОБЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЖА́ТИ, обіжну́, обіжне́ш, док.
1. що. Жати навколо чого-небудь, обходячи його з усіх боків і залишаючи нескошеним; обкошувати.
Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю (П. Чубинський);
// с. г. Готувати до жнив (ділянку і т. ін.), викошуючи по краях.
Перевіряв [Василь], чи правильно обжали кутки ділянок його бригади, щоб завтра пустити комбайн (О. Десняк).
2. перев. док., кого. Повністю закінчити у кого-небудь жнива.
Все ніколи. І обжала [удова], і обмолотила людей, а впала осінь – із прядивом упорує (А. Головко).
3. кого. Жнучи, випереджати когось.
Вона не хутко жне. Ми як удвох жали, так я її на вісім снопів за день обжинала (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)