обжинки
ОБЖИ́НКИ, ів, мн., етн.
Закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди; протилежне зажинки.
Надходить осінь. Одробились у полі; справили обжинки (Марко Вовчок);
Колос у полі нахилить пшениця, Пилом покрита з курного шляху. Будуть їй добрі обжинки сниться (Я. Шпорта);
Нам не раз доводилось бути в селі на обжинках. Останню гривку тепер, як правило, зрізає своєю машиною передовий комбайнер, дівчата йому плетуть вінок (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)