обжинки

ОБЖИ́НКИ, ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди.

Надходить осінь. Одробились у полі; справили обжинки (Вовчок, І, 1955, 61);

Колос у полі нахилить пшениця, Пилом покрита з курного шляху. Будуть їй добрі обжинки сниться (Шпорта, Вибр., 1958, 51);

Нам не раз доводилось бути в селі на обжинках. Останню гривку тепер, як правило, зрізає своєю машиною передовий комбайнер, дівчата йому плетуть вінок (Вітч., 3, 1969, 212).

Значення в інших словниках

1. обжинки — обжи́нки множинний іменник, істота етн.  Орфографічний словник української мови
2. обжинки — див. жнива  Словник синонімів Вусика
3. обжинки — -ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято, народні гуляння з цієї нагоди.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обжинки — ОБЖИ́НКИ, ів, мн., етн. Закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди; протилежне зажинки. Надходить осінь. Одробились у полі; справили обжинки (Марко Вовчок); Колос у полі нахилить пшениця, Пилом покрита з курного шляху.  Словник української мови у 20 томах
5. обжинки — Обжи́нки, -ків і -нок, -кам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)