обжитий
ОБЖИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обжи́ти.
Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Л. Дмитерко);
Стайні й курники .. були рублені і обжиті живністю (П. Панч);
// у знач. прикм.
Нові Вірки – село давнє, обжите (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)