обжитий

обжи́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обжити.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. обжитий — обжи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обжитий — (край) освоєний, заселений; (дім) вже затишний; (- місце) насиджений.  Словник синонімів Караванського
3. обжитий — ОБЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обжи́ти. Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Л. Дмитерко); Стайні й курники .. були рублені і обжиті живністю (П. Панч); // у знач. прикм. Нові Вірки – село давнє, обжите (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах
4. обжитий — ОБЖИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обжи́ти. Будинок, у якому жив Багрич, височів у центральній, уже добре обжитій частині Чоколівки (Дмит., Обпалені.., 1962, 113); — У них своя хлібопекарня, чудова, обжита вже колгоспниками їдальня (Ле, В снопі..  Словник української мови в 11 томах