обзаводитися
ОБЗАВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ОБЗАВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся, док., чим.
Придбавати, діставати що-небудь необхідне (для життя, господарства, промислу і т. ін.).
Поступово бійці почали обзаводитися кіньми (О. Гончар);
Приходили .. колеги-вчителі подивитися ділянку – будуватися тут хочуть, своїм господарством обзаводитися (з газ.);
– Ти б, Пилипе, палицею обзавівся, воно все ж було б легше тобі ходити (І. Цюпа);
// Будувати, зводити яку-небудь необхідну споруду.
Подекуди вони [хутори] встигали виростати й на більші села чи фільварки, обзаводячись і якимсь замком-фортецею для захисту від нападників (Іван Ле);
Артіль обзавелась спеціальним цехом для здобрювання кормів (з газ.);
// ким. Вступати в родинні, товариські і т. ін. стосунки.
[Чубенко:] Нам вже пізно обзаводитись тьотями, тобі ж якраз. Виходь за Макса і матимеш (І. Кочерга);
Щоб чим-небудь хоч трохи одводити душу, обзавівся [Максим] якоюсь повійницею, та й гуляв іноді з нею (Панас Мирний);
Степан.., сидячи з Юлькою, зловив себе на думці, що і йому вже пора обзавестися сім'єю і дітьми (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)