обзаводитися
ОБЗАВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ОБЗАВЕСТИ́СЯ, еду́ся, еде́шся, док., чим. Придбавати, діставати що-небудь необхідне (для життя, господарства, промислу і т. ін.).
Поступово бійці почали обзаводитися кіньми (Гончар, І, 1954, 60);
— Ти б, Пилипе, палицею обзавівся, воно все ж було б легше тобі ходити (Цюпа, Назустріч.., 1958, 313);
// Будувати, зводити яку-небудь необхідну споруду.
Подекуди вони [хутори] встигали виростати й на більші села чи фільварки, обзаводячись і якимсь замком-фортецею для захисту від нападників (Ле, Наливайко, 1957, 6);
Артіль обзавелась спеціальним цехом для здобрювання кормів (Рад. Укр., 20.11 1964, 2);
// ким. Вступати в родинні, товариські і т. ін. стосунки.
[Чубенко:] Нам вже пізно обзаводитись тьотями, тобі ж якраз. Виходь за Макса і матимеш (Коч., II, 1956, 275);
Щоб чим-небудь хоч трохи одводити душу, обзавівся [Максим] якоюсь повійницею, та й гуляв іноді з нею (Мирний, І, 1949, 231);
Степан.., сидячи з Юлькою, зловив себе на думці, що і йому вже пора обзавестися сім’єю і дітьми (Стельмах, II, 1962. 152).
Словник української мови (СУМ-11)