обивателька

ОБИВА́ТЕЛЬКА, и, ж.

Жін. до обива́тель 1, 2.

– Ти можеш вважати мене обивателькою, вам, чоловікам, легко пишатися своїми чеснотами, а в жіночих руках домашнє вогнище, образно кажучи (В. Дрозд);

– Що ж поробиш, Тарасику! – з робленим жалем зітхає Ніна Остапівна. – Така я є. Міщаночка і обивателька (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. обивателька — обива́телька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обивателька — -и. Жін. до обиватель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обивателька — ОБИВА́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до обива́тель 1, 2. Якщо вже герой [літературного твору] виявляє високу свідомість і добровільно виїжджає в колгосп, то так і знайте: дружина в нього неодмінно закореніла міщанка і невиправна обивателька (Вітч.  Словник української мови в 11 томах