обиватель
ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч.
1. Людина, без широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин.
Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М. Коцюбинський);
[Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ... божество? (І. Муратов).
2. заст. Постійний житель якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін.
– Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Г. Квітка-Основ'яненко);
Здивований обиватель протирав очі, бачачи на вивісці знайомої крамниці замість рум'яних паляниць – лаковані чоботи (П. Колесник).
3. зах. Поміщик.
Познайомився з ними якийсь Киселевський, не першої вже молодості дрібний обиватель з Синицької округи (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)