обиватель —
Громадянин [II,V,VI] — поміщик [I,VII]
Словник з творів Івана Франка
обиватель —
обива́тель іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
обиватель —
-я, ч. 1》 Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. 2》 заст. Постійний мешканець якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін. 3》 зах. Поміщик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обиватель —
ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина, без широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М.
Словник української мови у 20 томах
обиватель —
Житель
Словник застарілих та маловживаних слів
обиватель —
ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене..
Словник синонімів української мови
обиватель —
ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача...
Словник української мови в 11 томах
обиватель —
Обиватель, -ля м. Обыватель, гражданинъ.
Словник української мови Грінченка