насельник —
насе́льник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
насельник —
-а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. || перен. Всяка істота, що десь живе, існує.
Великий тлумачний словник сучасної мови
насельник —
НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. Перед греками-колоністами, їхніми сусідами та іншими насельниками Дніпро-Бузького понизов'я виникла реальна загроза нападу (з наук.-попул. літ.); // перен.
Словник української мови у 20 томах
насельник —
ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А.
Словник синонімів української мови
насельник —
НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення; // перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Жуки-чорниші та їх личинки.. — це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр.
Словник української мови в 11 томах