насельник

Мешканець, житець, див. колоність, жилець, квартирант

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насельник — насе́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. насельник — -а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. || перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насельник — НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. Перед греками-колоністами, їхніми сусідами та іншими насельниками Дніпро-Бузького понизов'я виникла реальна загроза нападу (з наук.-попул. літ.); // перен. Словник української мови у 20 томах
  4. насельник — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
  5. насельник — НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення; // перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Жуки-чорниші та їх личинки.. — це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах