жилець

Значення в інших словниках

1. жилець — жиле́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. жилець — -льця, ч. 1》 Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті. 2》 рідко. Той, хто взагалі десь живе. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жилець — не жиле́ць (не жите́ць) (на цьо́му сві́ті). Хтось довго не проживе через слабке здоров’я, хвороби і т. ін. — Учись! Ой, учись, Олег! — сказала (мати) гаряче, схвильовано, пильно дивлячись на нього.— Чує моє серце: не жилець уже я на цьому світі (І. Фразеологічний словник української мови
4. жилець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
5. жилець — ЖИЛЕ́ЦЬ, льця, ч. 1. Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті. Від крику та гуку, що піднімався на вулицях, прокидалися жильці (Мирний, І, 1954, 318); Спершу вони сиділи вдвох, далі почали надходити й інші жильці кімнати (Гур. Словник української мови в 11 томах