жилець
не жиле́ць (не жите́ць) (на цьо́му сві́ті). Хтось довго не проживе через слабке здоров’я, хвороби і т. ін. — Учись! Ой, учись, Олег! — сказала (мати) гаряче, схвильовано, пильно дивлячись на нього.— Чує моє серце: не жилець уже я на цьому світі (І. Рябокляч); — Не жилець,— голосила,— батько наш на сьому світі, ой не жилець!.. (В. Чумак); — Доведеться ділитися з ними роботою. Щоправда, дід Омелько не робітник і навіть не житець на світі, зате Павло та Остап... (З. Тулуб); Курило скрипів зубами від болю і благально повторяв: — Добий мене, друже, я вже не житець... (Д. Бедзик).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жилець — жиле́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- жилець — -льця, ч. 1》 Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті. 2》 рідко. Той, хто взагалі десь живе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жилець — Житець, мешканець, тубілець, див. абориген, автохтон, квартирант, насельник Словник чужослів Павло Штепа
- жилець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
- жилець — ЖИЛЕ́ЦЬ, льця, ч. 1. Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті. Від крику та гуку, що піднімався на вулицях, прокидалися жильці (Мирний, І, 1954, 318); Спершу вони сиділи вдвох, далі почали надходити й інші жильці кімнати (Гур. Словник української мови в 11 томах