жилець
ЖИЛЕ́ЦЬ, льця, ч.
1. Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті.
Від крику та гуку, що піднімався на вулицях, прокидалися жильці (Мирний, І, 1954, 318);
Спершу вони сиділи вдвох, далі почали надходити й інші жильці кімнати (Гур., Наша молодість, 1949, 43).
2. рідко. Той, хто взагалі десь живе.
*Образно. Прокинулось усе. Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців: коників, метеликів, жуків (Мирний, II, 1954, 318).
◊ Не жиле́ць [на цьо́му сві́ті] — хто-небудь має поганий вигляд, поганий фізичний стан і може швидко померти.
— Не жилець він, ні, не жилець! — промовив, махнувши рукою, Грицько. — Таким кашлем.. старий печінки всі порве (Мирний, І, 1954, 304);
— Учись! Ой, учись, Олег! — сказала [мати] гаряче, схвильовано, пильно дивлячись на нього. — Чує моє серце: не жилець уже я на цьому світі (Ряб., Жайворонки, 1957, 217).
Значення в інших словниках
- жилець — жиле́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- жилець — -льця, ч. 1》 Той, хто живе в будинку, квартирі, кімнаті. 2》 рідко. Той, хто взагалі десь живе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жилець — Житець, мешканець, тубілець, див. абориген, автохтон, квартирант, насельник Словник чужослів Павло Штепа
- жилець — не жиле́ць (не жите́ць) (на цьо́му сві́ті). Хтось довго не проживе через слабке здоров’я, хвороби і т. ін. — Учись! Ой, учись, Олег! — сказала (мати) гаряче, схвильовано, пильно дивлячись на нього.— Чує моє серце: не жилець уже я на цьому світі (І. Фразеологічний словник української мови
- жилець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови