насельник
НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення.
Перед греками-колоністами, їхніми сусідами та іншими насельниками Дніпро-Бузького понизов'я виникла реальна загроза нападу (з наук.-попул. літ.);
// перен. Будь-яка істота, що десь живе, існує.
Жуки-чорниші та їх личинки .. – це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (з наук. літ.);
Вони [стафілококи і стрептококи] є постійними насельниками шкіри людини (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насельник — насе́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- насельник — -а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. || перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насельник — Мешканець, житець, див. колоність, жилець, квартирант Словник чужослів Павло Штепа
- насельник — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
- насельник — НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення; // перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Жуки-чорниші та їх личинки.. — це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах