насельник
НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення;
// перен. Всяка істота, що десь живе, існує.
Жуки-чорниші та їх личинки.. — це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр., З, 1957, 39);
Вони [стафілококи і стрептококи] є постійними насельниками шкіри людини (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 31).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насельник — насе́льник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- насельник — -а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. || перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насельник — Мешканець, житець, див. колоність, жилець, квартирант Словник чужослів Павло Штепа
- насельник — НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. Перед греками-колоністами, їхніми сусідами та іншими насельниками Дніпро-Бузького понизов'я виникла реальна загроза нападу (з наук.-попул. літ.); // перен. Словник української мови у 20 томах
- насельник — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови