насельник
НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення.
Перед греками-колоністами, їхніми сусідами та іншими насельниками Дніпро-Бузького понизов'я виникла реальна загроза нападу (з наук.-попул. літ.);
// перен. Будь-яка істота, що десь живе, існує.
Жуки-чорниші та їх личинки .. – це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (з наук. літ.);
Вони [стафілококи і стрептококи] є постійними насельниками шкіри людини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)