насельник

НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення;

// перен. Всяка істота, що десь живе, існує.

Жуки-чорниші та їх личинки.. — це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр., З, 1957, 39);

Вони [стафілококи і стрептококи] є постійними насельниками шкіри людини (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 31).

Значення в інших словниках

1. насельник — насе́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. насельник — -а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. || перен. Всяка істота, що десь живе, існує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насельник — Мешканець, житець, див. колоність, жилець, квартирант  Словник чужослів Павло Штепа
4. насельник — НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення. Перед греками-колоністами, їхніми сусідами та іншими насельниками Дніпро-Бузького понизов'я виникла реальна загроза нападу (з наук.-попул. літ.); // перен.  Словник української мови у 20 томах
5. насельник — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А.  Словник синонімів української мови