обиватель

Значення в інших словниках

1. обиватель — Громадянин [II,V,VI] — поміщик [I,VII] Словник з творів Івана Франка
2. обиватель — обива́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. обиватель — -я, ч. 1》 Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. 2》 заст. Постійний мешканець якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін. 3》 зах. Поміщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обиватель — ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина, без широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М. Словник української мови у 20 томах
5. обиватель — Житель Словник застарілих та маловживаних слів
6. обиватель — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
7. обиватель — ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача... Словник української мови в 11 томах
8. обиватель — Обиватель, -ля м. Обыватель, гражданинъ. Словник української мови Грінченка