обиватель

ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. в першу чергу ти — громадянин, свідомий українець (А. Головко); Безумна.. думка стрілила йому в голову, певно, що не гідна поважного обивателя (І. Франко); — Ще як була Польща, то тут все були польські піддані, і польський король подарував гетьманові Ксаверієві Браницькому оцю усю Білоцерківщину й Богуславщину (І. Нечуй-Левицький); (Публій:) Се справді товариство не найліпше для вірного підданця Риму (Леся Українка). — Пор. жи́тель.

ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Шиян); Я мешканець міста, де барвами пишно неонове сяйво вогнів розцвіло (Д. Луценко); Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний); По деяких місцях навесні місцеві пожильці виїздять човнами на морські коси (Остап Вишня); В Кишиневі на сто тисяч жильців тоді не було ні одної газети (І. Нечуй-Левицький); На тротуарах мирні обивателі розступаються, дають мені дорогу (П. Колесник); Ухвалює (Еней) вийти І роздивитись кругом,.. хто тут насельником — звір чи людина (М. Зеров). — Пор. 1. громадя́нин.

МІЩАНИ́Н (людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами й вузьким світоглядом), ОБИВА́ТЕЛЬ, ФІЛІСТЕ́Р книжн., БЮ́РГЕР заст., САЛОГУ́Б заст. зневажл. Переглянув щойно написані рядки і гіркувато посміхнувся: яка пожива для критиків — ось вона пика міщанина, обивателя. Модне словечко (В. Дрозд); (вась:) Невже ми, наче яксь обивател, будемо робити з нього (карбованця) культ... божество? (. Муратов); (Криштоф:) Ти філістер, от що я тобі скажу (І. Франко).

ПОМІ́ЩИК (землевласник, звич. дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю), ОБИВА́ТЕЛЬ зах.; ПАН (у старій Польщі, Україні, Білорусії, Литві); ФЕОДА́Л, ДІ́ДИЧ заст., ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (великий поміщик). У червоно-блакитному надвечір'ї чітко вирізьблялося обшарпане, відкрите всім вітрам село Івчанка, що споконвіку робило на безкраїх ланах поміщика Колчака (М. Стельмах); Познайомився з ними якийсь Кисилевський, не першої вже молодості дрібний обиватель з Синицької округи (І. Франко); Жалілась (Мотря) на увесь мир — на панів, що давлять мужиків, на мужиків, що пруться в пани... (Панас Мирний); Територія етнографічної Бойківщини до загарбання її польськими та угорськими феодалами перебувала під владою галицьких князів (збірник "Бойківщина"); Мій тато казав, що старий Суханя ще замолоду, наймитуючи в дідича Новака, розтратив сили (Д. Бедзик); То й реєстровим чи городовим козакам було тісно. Багато з них до підданства старостам і державцям приневолено (П. Куліш). — Пор. панок.