1. Словник української мови в 11 томах

обиватель

ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин.

Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (Коцюб., III, 1956, 371);

[Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ… божество? (Мур., Радісний берег, 1961, 15).

2. заст. Постійний мешканець якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін.

— Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він благородний, пан. (Кв.-Осн., II, 1965, 337);

Здивований обиватель протирав очі, бачачи на вивісці знайомої крамниці замість рум’яних паляниць — лаковані чоботи (Кол., Терен.., 1959, 34).

3. зах. Поміщик.

Познайомився з ними якийсь Киселевський, не першої вже молодості дрібний обиватель з Синицької округи (Фр., VI, 1951, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обиватель — Громадянин [II,V,VI] — поміщик [I,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. обиватель — обива́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. обиватель — -я, ч. 1》 Людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. 2》 заст. Постійний мешканець якої-небудь місцевості, населеного пункту і т. ін. 3》 зах. Поміщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обиватель — Хлібоїд, див. жилець, насельник, філістер Словник чужослів Павло Штепа
  5. обиватель — ОБИВА́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Людина, без широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути [підкреслити] всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М. Словник української мови у 20 томах
  6. обиватель — Житель Словник застарілих та маловживаних слів
  7. обиватель — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
  8. обиватель — Обиватель, -ля м. Обыватель, гражданинъ. Словник української мови Грінченка