обидчик
ОБИ́ДЧИК, а, ч., рідко.
Те саме, що кри́вдник.
– Та й обидчик же ти який, – боже! – хитаючи головою, гомоніла Зайчиха. – Хіба ж так з сестриці можна знущатись (Панас Мирний);
Вони .. добре розуміли, що коли реєстровий козак біжить на Низ, за пороги, то вже не задля того, щоб забути про своїх обидчиків (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)