обидчик

ОБИ́ДЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що кри́вдник.

— Та й обидчик же ти який, — боже! — хитаючи головою, гомоніла Зайчиха. — Хіба ж так з сестриці можна знущатись (Мирний, IV, 1955, 103);

Вони.. добре розуміли, що коли реєстровий козак біжить на Низ, за пороги, то вже не задля того, щоб забути про своїх обидчиків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 221).

Значення в інших словниках

1. обидчик — ОБИ́ДЧИК, а, ч., рідко. Те саме, що кри́вдник. – Та й обидчик же ти який, – боже! – хитаючи головою, гомоніла Зайчиха. – Хіба ж так з сестриці можна знущатись (Панас Мирний); Вони ..  Словник української мови у 20 томах