обихідка
ОБИХІ́ДКА, и, ж., розм.
1. Повсякденні витрати.
[Петро:] Я поніс Порохові кожуха на заклад, щоб взять у нього таляр, то вже було б і на обихідку, і на подимне (І. Карпенко-Карий).
2. Постійне користування; вжиток.
Сааді – дорогий персам поет для їхньої щоденної обихідки, він чудово висловлює щиро перський дух (А. Кримський).
◇ (1) На всю (свою́) обихі́дку, зі сл. брехати, верзти і т. ін., заст., фам. – без будь-яких обмежень; надмірно, дуже, нахабно.
– Мабуть, бреше на всю обихідку, – промовив один дід (І. Нечуй-Левицький);
– Верзи, верзи на свою обихідку! Може, на душі полегшає, – сказав Оникій (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)