обичай
ОБИЧА́Й, ю, ч., фольк., заст.
Звичай, звичка.
У мене обичай – козацький звичай: Хоть побачу, то й не плачу (П. Чубинський);
[Ластівка:] Що город, то й норов; що край, то й обичай! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)ОБИЧА́Й, ю, ч., фольк., заст.
Звичай, звичка.
У мене обичай – козацький звичай: Хоть побачу, то й не плачу (П. Чубинський);
[Ластівка:] Що город, то й норов; що край, то й обичай! (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)