обкарнати
ОБКАРНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм., рідко.
Те саме, що обкра́яти 1, 2.
Відростив [Тиміш] вусики і обкарнав їх так, що вони тільки ворушкою п'явочкою красуються під носом (Я. Гримайло);
А щоб не міг він [ворон] більш літать, Взяли та крила обкарнали (С. Воскрекасенко);
Невже загубив [квиток]? Для мого бюджету, що вже його обкарнала ота безглузда гра з шулером, це ціла трагедія (Д. Бузько).
Словник української мови (СУМ-20)