обкарнаний
ОБКА́РНАНИЙ, а, е, розм., рідко.
Дієпр. пас. до обкарна́ти.
Стовбур, мабуть, добре обкарнаний, знову стрімголов нісся серединою могутнього потоку (О. Донченко);
// обка́рнано, безос. пред.
Сума щастя на землі так само постійна, як кількість повітря або води. Коли тобі дісталося більше, так і знай: когось обділено, скривджено, обкарнано й покарано (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)