обкарнаний
ОБКА́РНАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обкарна́ти.
Стовбур, мабуть, добре обкарнаний, знову стрімголов нісся серединою могутнього потоку (Донч., III, 1956, 361).
Словник української мови (СУМ-11)ОБКА́РНАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до обкарна́ти.
Стовбур, мабуть, добре обкарнаний, знову стрімголов нісся серединою могутнього потоку (Донч., III, 1956, 361).
Словник української мови (СУМ-11)